Традиційна слов'янська лялька-мотанка завжди приваблювала мене своєю милою, нерекламованою красою. Але особливо я зацікавилась нею після народження донечки. Адже так багато в нашому світі штучного і неприродного, а світ маленької дитини це щось надзвичайно тендітне і ніжне, таке, що потребує м'якого тепла та простору для уяви. Саме мотанка дозволяє дитині асоціювати свою лялю з будь-ким із дорослих, адже у неї нема яскраво вираженої, та вже навіть стереотипної, фігури дорослої жінки як у ляльок "Барбі", чи зовсім вульгарного макіяжу як у ляльки "Братц". Хоча, звичайно, скажете ви, можна купити якісного м'якенького пупса, що вміє плакати, казати "мама", їсти кашу, пісяти і т.д. Так, але традиції нашого народу, втілені у мотанці, мамині пісні та колискові, які теж передаються з покоління в покоління не одну сотню літ, чарівні казки та легенди що дитина чутиме з народження - чи не це має найбільший вплив на творення особистості, яка закладається саме у такому віці?
